|
| |
Сообщение: 34
Зарегистрирован: 18.05.10
Репутация:
1
|
|
Отправлено: 22.05.10 12:16. Заголовок: Люблю тебя! Когда ос..
Люблю тебя! Когда осенние дожди дорогу к дому размывают! Люблю тебя, когда до лета замерзает все вокруг! Люблю тебя, когда пурга смертельный танец кружит! Только ты мне сердце согреваешь! Только ты тепло во мне хранишь! Только для тебя дышу я и в жизни вижу свет! Люблю тебя, хотя ответа твоего не знаю! Люблю тебя я искренне, как никто во веки не любил! Люблю и буду ждать до конца начала! Любить я буду, когда никто любить уже не будет на Земле
|
|
| абнимашка
|
Сообщение: 13
Настроение: хорошое)))
Зарегистрирован: 25.06.10
Откуда: Украина, Львов
Репутация:
0
|
|
Отправлено: 25.06.10 23:27. Заголовок: Пустэча
была задача сочинить историю страны... но... эта страна ... это вы... Історія цієї дивної країна, як вважають історики бере свій початок з 11 травня 1992 року, проте могла розпочати своє існування ця країна й 1 травня 1992 року. Причини цієї затримки у створенні вченим не відомі…Першими господарювали в цій країні правителі двох сусідніх держав, нажаль, ми не знаємо їхніх назв. Та протягом перших років існування, один з володарів покинув Пустэчу. Тому залишилась лише одна королева, проте вона повинна була володарювати лише до тих пір, поки законний правительне підросте… Йшли роки… Пустэча постійно боролась проти загарбників – Боровх. Вони регулярно нападали і руйнували країну. Ледь оговтавшись від втрат та оновивши сили Пустэча знов зазнавала нового удару… Та найжахливіше лихо прийшло до Пустэчі до сьомогороку життя… Страшна відьма з країни Боровхів прийшла на землю Пустэчі, і прокляла її та її малолітнього правителя… І сказала, що не буде у правителя малолітнього нащадків… Та правитель не сприйняв цього на віру… А даремно… З плином часу змінювалась Пустэча… Колись багаті сади почали марніти, мешканці кидали свої оселі в пошуках кращого майбут нього… Правитель набирався сили та відваги, та одного дня підняв повстання проти Королеви, що правила на його законних землях, іпрогнав він її… І цього злякались люди з землі Боровха… І майже не нападали вони на землі Пустэчі… Та Королева, що колись володарювала тут не примирилась з тим, що її прогнали, вона постійно намагалась загарбати Пустэчу, щораз з новою силою нападала на маленьке але горде королівство… Кожний напад все більше спустошував Пустэчу… Все менше жителів хотіли залишатись тут… земля поступово перетворювалась на пісок, а сади на пустелю… та напади не припинялись… Правитель Пустэчі не мав союзників, тому марнів на очах… кожний новий напад завдавав йому нового болю,не так фізичного, як морального… це все більше руйнувало країну, що разу, як правителю було погано, в країні траплялись певні катаклізми… Правитель намагався знайти союзників… і вже здавалось це вдалося… але ж ні… вони його зраджували, або просто відвертались від нього у моменти, коли були дуже потрібні… Правитель вже почав зневірюватись… віра у дружбу почала зникати… вона гасла, мов сонце за цупкими грозовими хмарами, що затягались над Пустэчою… так тривало чотири довгих роки… за цей час правитель дуже змарнів, хоча це приховувалось, приховувалось за маскою, маскою благополуччя, щастя, радості… і навіть найближчі держави не здогадувались про конфлікт між правителем та Королевою… І ось… Пустэчі від моменту заснування вже виповнилось 17 років… криза неймовірна…правитель у відчаї… проте йому дозволили вступити у певний аполітичний блок…він спершу не хотів… але потім зголосився… спочатку все здавалось йому дивним,незвичним та небажаним… потім… йому почало подобатись… його заворожували правителі інших країн… деякі з них вже встигли зрадити нашого правителя, протеі нші глибоко закарбовані в його душі та серці… вони стали його союзниками… ні…вони не допомагали боротись проти Королеви… вони допомагали відновлювати Пустэчу… вони допомагали правителю… але він сам мав розібратись з Королевою… а друзі лише допомагали йому… морально… вони –бездонна криниця, що він з неї черпає свою енергію… правитель дуже боїться втратити своїх союзників, адже вони стали частиною його життя… він нарешті знов навчився довіряти людям… союзникам… він майже забув про колишні зради… а Пустэча… Пустэча стала відновлюватись… ріки знов почали наповнюватись водою… а з землі почали зникати глибокі тріщини, що від посухи виникли… сонце… о, так!!! Воно знов, подекуди почало визирати з-під хмар… дивна сила… сила дружби допомогла правителю знайти сили, відродитись, набути впевненості… дивно… Історія знає багато подібних держав, що розвивались по схожому сценарію… сьогодні Пустэчі 18 років… ініхто не може передбачити як буде розгортатись подальша доля Пустэчі… але варто сподіватись, що вона повністю відновиться… правитель здолає королеву… і вона більше не буде зазіхати на його територію… і велика надія залишається на те, що союзники правителя залишаться зним до кінця… до кінця існування, можливо в майбутньому прекрасної країни Пустэчі… а може… може й довше…
|